Осінь в Любечі

Краєвид з гори Лисиця

Cелище Любеч стоїть на високих пагорбах і практично не має великих рівних поверхонь. Центр селища позначений великою площею, на якій розташований Спасо-Преображенський собор початку ХІХ ст. Від площі у різні боки розходяться чотири дороги, кожна з яких приведе вас до чудових пам’яток архітектури.

Свято-Преображенський собор

Собор побудований в 1817 році у стилі класицизму з червоної цегли Григорієм Милорадовичем. Розташована на ринковому майдані Любеча, напроти графського саду. Він має свою неповторну форму. Подібних соборів у Чернігівській єпархії немає.
За комуністичної доби Спасо-Преображенський собор був закритий. Тільки в 1992 році на Батьківщині преподобного Антонія Печерського Спасо-Преображенський собор був переданий православній общині.

Пам'ятний знак богатирю Добрині

Пам'ятник Великому князю Володимиру з матір'ю Малушею

Уперше давньоруське місто Любеч згадується в «Повісті временних літ» 882 року. Ще одна давня згадка сягає 907 року – у договорі князя Олега з Візантією поруч з такими найвідомішими на той час давньоруськими містами як Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк. Вже в ті часи місто на Дніпрі було важливим опорним пунктом на шляху «із варяг у греки».

Пам'ятний знак на честь першої згадки міста в 882 р.

У Любечі, як вважають історики, провів останні роки свого життя древлянський князь Мал (Мал Любечанин), тут народилися його діти – Малуша, яка стала дружиною великого князя київського Святослава і матір’ю Володимира Святого та оспіваний у билинах Добриня Микитич.

Пам'ятник на честь з'їзду князів у 1097 р.

Любечем пов’язані доленосні події давньоруської історії. У 1016 році тут відбулася битва, в якій князь Ярослав Мудрий розгромив військо Святополка Окаянного. У 1097 році в Любецькому замку відбувся І з’їзд давньоруських князів.

Любеч відомий, як місто в якому народився основоположник чернецтва на Русі – святий Антоній (983-1073). Любецький Антоніївський монастир був заснований в XI ст. Антонієм Печерським. Монастир був зруйнований у середині ХІІІ ст., в 1694 р. відновлений ченцями Іоном та Інокентієм, останній з яких — видатний український гравер, культурний і релігійний діяч І.Щирський. Прийнявши чернецтво, він не залишив мистецької діяльності. При ньому було розпочате зведення нових споруд на горі над печерою, серед яких мурована Воскресенська церква (1701 р.), трапезна з церквою Іоакима і Анни (1754 р.) та інші. Монастир було закрито в 1786 р. До нашого часу збереглася печера довжиною 20 м.

Пам’ятник преподобному Антонію Печерському над Ближньою печерою.

Серед інших пам'яток значний інтерес становить один з небагатьох зразків мурованої цивільної архітектури початку XVIII ст. – Кам'яниця Полуботка, яку було побудовано на замовлення гетьмана І.Мазепи. Це одноповерхова споруда, що складається з квадратного у плані приміщення, сіней і відокремлених сходів, які ведуть у підвал. Зовнішнє оздоблення будівлі складають віконні отвори з рельєфними наличниками, пілястри та ковані завіси залізних віконниць.

Нині про славну історію селища нагадують на Замковій горі пам’ятні знаки на честь 1100-річчя літописного Любеча.

Краєвид із Замкової гори

За легендами, назва Любеча походить від імені Люб або від слов'янського «любо», що означає - красиво. Навіть без історичних пам'ято це містечко надіхає своєю історію.